Витрати доходи і витрати як об`єкти бухгалтерського управлінського обліку

Введення

Перехід економіки країни на ринкові відносини вимагає ефективного ведення виробництва, активного і послідовного впровадження всього нового і прогресивного. Ефективність господарювання підприємства багато в чому залежить від правильної організації бухгалтерського обліку, як фінансового, так і управлінського.

У цих умовах зростає, перш за все, роль обліку витрат на виробництво продукції та обчислення її собівартості та обліку доходів і витрат організації, оскільки потрібно не тільки порівнювати здійснені витрати з отриманими доходами і зробленими витратами, але і вести активний пошук ефективного використання кожного вкладеного рубля в виробничу діяльність підприємства.

Облік витрат в управлінському обліку відіграє особливу роль. Менеджерам підприємств різних рівнів потрібно інформація про витрати для обчислення прибутку, маржинальної прибутку доходу, собівартості, залишки товарно-матеріальних цінностей. Рівень витрат є критерієм використання ефективних або неефективних форм і методів господарювання і обумовлений склалися виробничими відносинами.

Для прийняття управлінських рішень необхідно знати свої витрати і в першу чергу розбиратися в інформації про виробничі витрати. Аналіз витрат допомагає з'ясувати їхню ефективність, встановити чи не будуть вони надмірними, регулювати й контролювати витрати, планувати рівень прибутку та рентабельності виробництва. Ефективне управління витратами є дієвим інструментом підвищення прозорості та ефективності діяльності компанії і її структурних підрозділів.

Від рівня собівартості продукції залежить обсяг прибутку і рівень рентабельності підприємства: чим економніше використовуються трудові, матеріальні та фінансові ресурси при виробництві продукції, тим вище ефективність виробництва, тим більший прибуток.

Актуальність даної теми полягає в особливій важливості обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, обліку доходів і витрат в управлінському обліку і для всієї фінансово-господарської діяльності організації в цілому. Актуальність даної проблеми і послужила причиною вибору теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є комплексне вивчення управлінського обліку витрат і калькуляції собівартості продукції, а також вивчення формування та обліку доходів і витрат на промисловому підприємстві та розробка пропозицій щодо їх вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- Розкрити сутність і зміст поняття «витрати організації» і привести їх основні класифікації;

- Розкрити сутність і зміст доходів і витрат організації;

- Розглянути класифікацію доходів і витрат, що формують фінансовий результат діяльності організації;

- Провести аналіз основних фінансових показників діяльності та облікової політики ВАТ «Промтранстехмонтаж»;

- Розкрити сутність обліку витрат і калькулювання собівартості продукції у ВАТ «Промтранстехмонтаж»;

- Розглянути організацію обліку витрат у ВАТ «Промтранстехмонтаж»;

- Розглянути калькулювання собівартості робіт, послуг у

ВАТ «Промтранстехмонтаж»;

- Розробити пропозиції щодо вдосконалення обліку витрат, доходів і витрат у ВАТ «Промтранстехмонтаж».

Мета і завдання, поставлені в даній роботі, зумовили її структуру, яка включає в себе вступ, основну частину, що складається з трьох розділів, висновок, список використаних джерел та додатку.

Об'єктом дослідження даної роботи є витрати, доходи і витрати, економічним суб'єктом - ВАТ «Промтранстехмонтаж». Предметом дослідження є методика обліку витрат, доходів і витрат на підприємстві.

Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять праці вчених-економістів в галузі вітчизняної та зарубіжної теорії і практики бухгалтерського обліку, аудиту та економічного аналізу, таких як Вахрушина М.А., Врублевський Н.Д., Каверіна О.Д., Шеремет А.Д . та інші, нормативні та законодавчі акти Російської Федерації з питань бухгалтерського фінансового обліку, бухгалтерського управлінського обліку, аналізу та аудиту, публікації в періодичній пресі з бухгалтерського фінансового та управлінського обліку.

Аналіз сучасного стану бухгалтерського обліку, стану і використання основних засобів у ВАТ «Промтранстехмонтаж» проведено на підставі даних річної бухгалтерської звітності за 2008 рік та первинних бухгалтерських документів.

Практична значимість роботи полягає в можливості використання результатів дослідження для вдосконалення обліку витрат, доходів і витрат на аналізованому підприємстві.

1. Теоретичні аспекти обліку витрат, доходів і витрат

1.1 Сутність і призначення бухгалтерського управлінського обліку

Управлінський облік - це галузь знань та сфера діяльності, пов'язана з формуванням і використанням економічної інформації для управління всередині господарюючого суб'єкта (підприємства, фірми, банку). Його мета полягає в тому, щоб допомогти керуючим (менеджерам) у прийнятті економічно обгрунтованих рішень. Це свого роду «кухня» підприємства, де готуються матеріали для менеджерів

Управлінський облік в основному використовує ті ж принципи, що і фінансовий, і є логічним наслідком розвитку бухгалтерського обліку, його еволюції. Призначення управлінського обліку і сфера його застосування досить істотно різняться в початковий період його відокремлення від бухгалтерського обліку і в подальшому. Спочатку управлінський облік розглядався як вартісний, оперативно-технічний, виробничий, його рамки в кращому випадку обмежувались додатковими регістрами аналітичного обліку. Те, що відбулося в середині XX ст. виділення управлінського обліку з системи бухгалтерії пов'язано з розвитком техніки і технології виробництва, науки і практики менеджменту, появою нових інструментів ринку, посиленням конкуренції. Збільшилася кількість варіантів вирішення економічних проблем і ситуацій, вони ускладнилися. Зросла і ціна помилки через неправильно прийнятого рішення з управління підприємством. До цього часу були визначені теоретичні основи і принципи, методологія управлінського обліку у вигляді систем стандарт-коста і директ-коста, отримала розвиток теорія прийняття управлінських рішень і наука, що вивчає поведінку людей.

Сучасний управлінський облік включає наступні функції:

а) планування і прогнозування;

б) нормування,

в) оперативний облік;

г) контроль.

Прогнозування основних показників діяльності підприємства конкретизує його цілі для даного періоду часу і сприяє їх досягненню. Важливу роль в управлінському обліку виконує нормування. Воно сприяє своєчасному виявленню та попередженню нераціонального витрачання коштів, визначає граничні значення витрат і результатів, спрощує техніку обчислення і аналізу собівартості продукції.

Оперативний облік для управління є частиною його загальної системи. Він відображає фактичні величини і показники наявності, руху та використання ресурсів підприємства за зміну, день, тиждень і інші періоди в межах звітного бухгалтерського часу (місяць, квартал, рік). Крім того, він відрізняється від бухгалтерського обліку орієнтацією на інформаційні потреби керівників підприємства та його підрозділів та фіксацією головним чином відхилень, а не абсолютних значень наявності, надходження і витрат. Оперативний облік використовують для щоденного контролю та управління господарськими процесами, дотримання технічних і економічних параметрів виробництва і збуту продукції, а також інших видів діяльності.

В управлінському обліку контроль в першу чергу націлений на перспективу. Існує контроль правильності вибору мети витрат і результатів діяльності, контроль зовнішніх і внутрішніх обмежень, що заважають підприємству досягти поставлених цілей, бюджетний контроль складання і виконання кошторису доходів і витрат. Поточний контроль в обліку для управління включає моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища для визначення її можливого впливу на виробничо-господарську діяльність організації. Лише подальший контроль в управлінському обліку кілька схожий з бухгалтерським. Він здійснюється шляхом виявлення або розрахунку відхилень фактичних значень від планових та аналізу причин цих відхилень.

У процесі повсякденної господарської діяльності підприємства виникає значна кількість оперативної інформації, яка являє собою вихідний матеріал для прийняття відповідних управлінських рішень. Інформація, яка формується системою управлінського обліку, повинна відповідати таким вимогам:

- Достовірність;

- Повнота;

- Релевантність;

- Цілісність;

- Зрозумілість;

- Своєчасність;

- Регулярність.

Аналогічні вимоги пред'являються до інформації фінансового обліку. Проте їх зміст і значимість можуть бути різними.

Для фінансового обліку достовірної вважається звітність, сформована виходячи з правил, встановлених нормативними актами з бухгалтерського обліку. В управлінському обліку важливіше об'єктивність даних, їх відповідність дійсності. Поняття достовірності в обліку для управління ближче до визначення, що використовується в аудиті, де під достовірністю розуміється можливість для компетентного користувача робити на основі даних обліку та звітності правильні висновки.

Повнота управлінського обліку означає достатність інформації для управління підприємством та його підрозділами, можливість забезпечити цю достатність. Найбільш повними є складні системи управлінського обліку, що включають використання рахунків та подвійного запису, що забезпечують контроль не тільки за витратами і результатами поточної діяльності, але і за виробничими запасами, інвестиціями, ефективністю функціонального управління бізнесом.

Головна вимога до інформації, що формується у системі управлінського обліку, - її релевантність, тобто істотність, прийнятність для вироблюваних рішень. Всі інші вимоги виконують підпорядковану роль. Нерелевантні, неістотна для даного рішення інформація, навіть якщо вона абсолютно достовірна, не може допомогти у прийнятті правильного рішення, у той час як достовірні на 90% дані можуть бути основою для правильних висновків.

Однією з вимог загальноприйнятих стандартів та положень управлінського обліку є його цілісність і зрозумілість для користувачів. Це означає, що управлінський облік повинен бути системним навіть у тих випадках, коли він ведеться без використання первинної документації, рахунків та подвійного запису. Системність у цьому випадку означає єдність принципів відображення облікової інформації, взаємозв'язок регістрів обліку та внутрішньої звітності, забезпечення в необхідних випадках порівнянності її даних з показниками бухгалтерського обліку та звітності.

Зрозумілість даних і результатів управлінського обліку важлива тому, що його споживачами є не тільки бухгалтери та економісти, але в основному адміністрація підприємства і лінійні працівники управління (інженери, техніки, майстри), тобто особи, які не мають спеціальної економічної підготовки. Зрозумілість для них інформації управлінського обліку забезпечується за рахунок відображення в облікових регістрах результатів аналізу отриманих показників, представлення даних у вигляді аналітичних таблиць, графіків, динамічних рядів і т.п. Зрозумілості сприяє і орієнтація управлінського обліку на відхилення від норм і нормативів.

Своєчасність управлінського обліку означає його можливість забезпечити менеджерів необхідною інформацією до терміну прийняття рішень. В умовах автоматизованих систем обробки економічної інформації це не є серйозною проблемою, але при використанні потужних сучасних комп'ютерів є небезпека перевантаженості даних при одночасній їх нестачі до моменту прийняття управлінського рішення. Часто керуючі не знають, що потрібно робити з цією інформацією.

Фахівці з управлінського обліку повинні не тільки забезпечити менеджмент необхідними даними до заданого терміну, але і допомогти в їх використанні для управління. Робиться це зазвичай на основі регламентних графіків. Одночасно необхідно подбати про те, щоб поточна звітність для керівників підрозділів була представлена ​​так, щоб в ній можна було розібратися без особливих зусиль. Важливо також, щоб внутрішня звітність була регулярною, тобто повторюваною в часі. Дані добре організованого управлінського обліку дозволяють виявити області найбільшого ризику, вузькі місця в діяльності організації, неадекватні або збиткові види продукції і послуг, місця і способи їх реалізації. Вони використовуються для визначення найбільш вигідного для даних умов асортименту продукції та робіт, цін і тарифів їх продажу, меж знижок при різних умовах збуту і платежу, для оцінки ефективності додаткових витрат і раціональності капітальних вкладень.

Між управлінським та фінансовим обліком багато спільного, оскільки обидва вони використовують інформацію облікової системи підприємства. Однак ці два види обліку істотно відрізняються один від одного. В узагальненому вигляді ці відмінності можна представити наступним чином.

1) Мета обліку. Мета фінансового обліку - надання даних, необхідних для складання фінансової звітності підприємства, яка призначена як для власної адміністрації, так і для зовнішніх користувачів.

Управлінський облік являє собою основну систему комунікацій усередині підприємства. Його мета - забезпечити відповідною інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення конкретних виробничих показників, для вироблення ними рекомендацій на майбутнє на основі аналізу відбулися явищ.

2) Користувачі інформації. Фінансовий облік іноді називають зовнішнім обліком. Його результати, як правило, публікуються, причому звіти містять не лише фінансову інформацію, а й матеріали рекламного характеру, що демонструють успіхи підприємства у його діяльності, його нові продукти. Користувачі фінансового звіту традиційно знаходяться поза підприємством. Ця інформація необхідна як фіскальним державним органам, так і акціонерів компаній, власникам облігацій та інших цінних паперів, потенційним інвесторам.

Управлінський облік можна відповідно назвати внутрішнім обліком. Його результати використовуються тільки управлінським персоналом підприємства.

3) Джерела інформації. Для фінансового обліку джерелами інформації служать тільки дані облікової системи підприємства, яка накопичує фінансову інформацію, а також елементи системи оподаткування. Для управлінського обліку джерелами інформації, окрім даних облікової системи підприємства, служать відомості про норми витрат матеріальних ресурсів, технологічних відходів, дослідження про ситуацію на ринку, звіти про проведення науково-дослідних робіт, можливості використання їх результатів у відповідних умовах виробництва та ін

4) Обов'язковість ведення обліку. Фінансовий облік - це облік офіційний, його ведення обов'язково для всіх без винятку підприємств і організацій. Вести чи не вести управлінський облік вирішує керівництво самого підприємства. Ніякі сторонні органи чи організації не мають права вказувати, що треба або чого не треба робити. Тому немає сенсу в зборі та обробці інформації, цінність якої для управління нижчі за витрати на її отримання.

5) Правила ведення обліку. Ведення фінансового обліку чітко регламентовано. Його ведення регулюється державними нормативними актами та національними стандартами.

Норми і правила ведення управлінського обліку встановлюються самим підприємством. Управлінський апарат організації може слідувати будь-яким внутрішнім правилам обліку залежно від корисності цих правил. Основний аргумент в обгрунтуванні правил управлінського обліку - чи є від цього користь.

6) Принципи обліку. Фінансовий облік базується на загальноприйнятих принципах, таких як принцип подвійного запису, принцип відособленості підприємства, порівнянність даних і ін Цими принципами керуються як самі бухгалтери, так і контролюючі органи. Управлінський облік загальноприйнятих принципів не має, головне - простота і зручність у використанні.

7) Основні об'єкти обліку. У фінансових звітах підприємство зазвичай описується як єдине ціле. Великим підприємствам з багатогалузевою діяльністю необхідно відображати виручку і дохід по кожній галузі, тобто по великих сегментах підприємства. Управлінський облік звичайно включає в себе більш деталізовану інформацію про діяльність окремих підрозділів підприємства: відділів, цехів, дільниць, робочих місць. Об'єктами управлінського обліку є витрати і доходи організації та її окремих структурних підрозділів - центрів відповідальності; внутрішнє ціноутворення, яка передбачає використання трансфертних цін; бюджетування та система внутрішньої звітності.

8) Базисна структура обліку. Фінансовий облік будується на наступному базисному рівність: активи = власний капітал + зобов'язання. В управлінському обліку структура інформації залежить від запитів її користувачів. Будь-яка система управлінського обліку оперує передусім такими категоріями, як витрати, доходи і активи, і застосовує свій набір базисних установок. Основний аргумент на застосуванні цих структур - корисність переданої інформації.

9) Форми подання інформації. Фінансова інформація подається до органів податкової інспекції та іншим зовнішнім користувачам за формами, затвердженими Міністерством фінансів Російської Федерації, Міністерством з податків і зборів та іншими центральними відомствами. Вони єдині для всіх підприємств, незалежно від їх організаційно-правової форми. Результати управлінського обліку можуть бути представлені у довільній формі, обов'язкових форм, бланків не існує.

10) Ступінь відкритості інформації. Інформація фінансового обліку відкрита для її користувачів і не є для них комерційною таємницею. Вона носить публічний характер і в деяких випадках засвідчується незалежними аудиторами. На відміну від фінансового управлінський облік суб'єктивний і конфіденційна. Формування показників виробничо-господарської діяльності підприємства в управлінському обліку є його комерційною таємницею, секретом.

11) Методи і способи відображення облікової інформації. Фінансовий облік охоплює інформацію, що формується в грошовій оцінці. При реєстрації та відображенні інформації фінансовий облік спирається тільки на власні методи і способи (документація, інвентаризація, оцінка, калькуляція, бухгалтерські рахунки, подвійний запис тощо).

В управлінському обліку використовуються всі елементи методу фінансового обліку, такі як документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, рахунки і подвійний запис, балансове узагальнення та звітність. Крім того, в управлінському обліку широко застосовуються прийоми економічного аналізу, економіко-математичні і статистичні методи і т.д. Система управлінського обліку складається з безлічі процедур, які можуть змінюватися в залежності від цілей управління.

12) Вимірники облікової інформації. Для узагальнення господарських процесів у фінансовому обліку застосовуються грошові вимірники, вони є універсальними, виражаються в рублях (національній валюті). В управлінському обліку використовуються всі види облікових вимірників: натуральні, трудові, грошові.

13) Періодичність складання звітів. Для фінансової звітності встановлюють певні терміни. Вона складається і представляється після закінчення кожного кварталу та за рік. В управлінському обліку звіти можуть складатися щодня, щотижня, щомісяця, щокварталу і щорічно.

14) Відношення до часу здійснення інформації. Фінансовий облік відображає фінансову історію підприємства. У ньому господарські операції реєструються на основі документів, що підтверджують їх вчинення, тобто цей вид обліку має справу з уже відбулися фактами господарського життя підприємства. Метою управлінського обліку є вироблення рекомендацій на майбутнє на основі аналізу відбулися явищ. Фінансовий облік показує, «як це було», а управлінський - «як це має бути».

Ось чому управлінський облік іноді називають прогнозними обліком.

15) Ступінь точності і надійності інформації. Фінансова інформація відображає операції, які вже завершені, тому вона носить об'єктивний характер і піддається аудиторської перевірки. Управлінський облік в більшій мірі має справу з операціями, що відносяться до майбутнього часу, тому інформація в управлінському обліку може мати імовірнісний і суб'єктивний характер.

16) Способи угруповання витрат і доходів. У фінансовому обліку витрати групуються і відображаються у розрізі економічних елементів, а доходи - в цілому по підприємству та видами (сегментами) діяльності. Перелік витрат регламентується методичними вказівками з обліку витрат на виробництво, затверджуються централізовано. Це угрупування дозволяє отримувати інформацію про витрати в цілому по підприємству за певний період часу безвідносно до їх цільовим призначенням. В управлінському обліку витрати групуються і відображаються у розрізі статей калькуляції, а доходи - у розрізі структурних підрозділів і видів продукції, робіт, послуг. Перелік статей калькуляції розробляється і встановлюється самим підприємством. Угруповання витрат у розрізі статей калькуляції дозволяє отримувати інформацію про витрати як по окремих структурних підрозділах, так і в розрізі видів, які виробляються.

17) Ступінь відповідальності. За неправильне ведення фінансового обліку керівники підприємств несуть як адміністративну, так і кримінальну відповідальність. Працівники, зайняті у сфері управлінського обліку, несуть дисциплінарну відповідальність, але не за будь-які спотворені дані управлінського обліку, а за певні проступки.

1.2 Поняття та основні класифікації витрат в управлінському обліку

Зазвичай під витратами розуміють спожиті ресурси або гроші, які потрібно заплатити за товари або послуги. Витрати живої та уречевленої праці на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) називають витратами виробництва. У вітчизняній практиці для характеристики всіх витрат виробництва за певний період застосовують термін «витрати на виробництво».

Часто в економічній літературі термін «витрати» ототожнюється з поняттями «витрати» і «видатки». Однак більш уважне вивчення цих категорій свідчить про їх серйозному відмінності.

Витрати - грошовий вимір суми ресурсів, що використовуються з будь-якою метою. Тоді витрати можна визначити як витрати, понесені організацією в момент придбання будь-яких матеріальних цінностей або послуг. Виникнення витрат, що відносяться до витрат, супроводжується зменшенням економічних ресурсів організації або збільшенням кредиторської заборгованості. Витрати можуть бути віднесені або в активи, або до витрат організації.

Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку витрати включають в себе збитки і витрати, які виникають в ході основної діяльності підприємства. Вони, як правило, приймають форму відтоку або зменшення активу. Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки на підставі безпосереднього зв'язку між понесеними витратами і надходженнями за певними статтями доходу. Такий підхід називається відповідністю доходів і витрат. Він полягає в тому, що витрати повинні накопичуватися на рахунках 10 «Матеріали», 02 «Амортизація», 70 «Розрахунки з оплати праці», потім на рахунках 20 «Основне виробництво», 43 «Готова продукція» і не списуватися на рахунки продажів, до тих пір, поки продукція, товари, послуги, з якими вони пов'язані, не будуть реалізовані. Лише в момент продажу підприємство визнає свої доходи і пов'язану з ними частину витрат - витрати.

Велике значення для правильної організації обліку витрат має їх науково обгрунтована класифікація. Витрати на виробництво групують за місцем їх виникнення, носіями витрат та видами витрат.

За місцем виникнення витрати групують по виробництвам, цехам, ділянкам та іншим структурним підрозділам підприємства. Таке групування витрат необхідна для організації обліку за центрами відповідальності та визначення виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Носіями витрат називають види продукції (робіт, послуг) підприємства, призначені до реалізації. Це угрупування необхідна для визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

За видами витрати групуються за економічно однорідним елементам і за статтями калькуляції.

В управлінському обліку класифікація витрат дуже різноманітна і залежить від того, яку управлінське завдання необхідно вирішити. До основних завдань управлінського обліку відносять:

а) розрахунок собівартості виробленої продукції і визначення раз міра отриманого прибутку;

б) прийняття управлінського рішення і планування;

в) контроль і регулювання виробничої діяльності центрів відповідальності.

Вирішення кожної з названих завдань відповідає своя класифікація витрат. Так, для розрахунку собівартості виробленої продукції і визначення розміру отриманого прибутку витрати класифікують на:

- Вхідні і минулі;

- Прямі і непрямі;

- Основні і накладні;

- Виробничі і невиробничі;

- Одноелементні і комплексні;

- Поточні та одноразові.

Вхідні витрати - це ті ресурси, які були придбані, є в наявності, як очікується, повинні принести доходи в майбутньому. У балансі вони відображаються як активи. Минулі витрати - це кошти, витрачені для отримання доходу і втратили здатність приносити дохід. Отже, що входять витрати є синонімом терміна «витрати», а минулі - тотожні поняття «витрати».

Прямі витрати - це витрати, які можна прямо віднести на конкретний виріб. До них відносять прямі матеріальні витрати і прямі витрати на оплату праці. Вони враховуються за дебетом рахунка 20 «Основне виробництво».

Непрямі витрати неможливо прямо віднести на який-небудь виріб. Вони розподіляються між окремими виробами відповідно до обраної підприємством методикою (пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників, кількості відпрацьованих верстато-годин, годин відпрацьованого часу тощо), закріпленої в обліковій політиці підприємства. Вони включають в себе загальновиробничі і загальногосподарські витрати.

До основних витрат належать всі види ресурсів (предмети праці у вигляді сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів; амортизація основних виробничих фондів; заробітна плата основних виробничих робітників з нарахуваннями на неї тощо), споживання яких пов'язане з випуском продукції (надання послуг). На будь-якому підприємстві вони складають найважливішу частину витрат.

Накладні витрати, як правило, пов'язані з організацією діяльності підприємства, його управлінням.

Виробничі витрати - це витрати, пов'язані з процесом виробництва. Вони складаються з трьох елементів:

- Прямі матеріальні витрати;

- Прямі витрати на оплату праці;

- Загальновиробничі витрати.

Невиробничі витрати на пов'язані безпосередньо з виробничим процесом, це витрати на збут продукції та управління підприємством.

Одноелементні називають витрати, які на даному підприємстві не можуть бути розкладені на складові. Комплексні витрати складаються з кількох економічних елементів. Найбільш яскравим прикладом є цехові (загальновиробничі) витрати, в які входять практично всі елементи.

Поточні витрати - це витрати звітного періоду, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Одноразові витрати - це витрати на підготовку і освоєння випуску нових видів продукції, витрати, пов'язані з пуском нових виробництв, і т.п. Їх часто називають дискретними або однократними.

Для прийняття рішення та планування розрізняють:

- Постійні, змінні, умовно-постійні (умовно-змінні) витрати;

- Релевантні і нерелевантні;

- Безповоротні витрати;

- Змінні витрати;

- Граничні і приростні витрати;

- Плановані і неплановані.

Змінні витрати зростають або зменшуються пропорційно обсягу виробництва продукції (надання послуг, товарообігу), тобто залежать від ділової активності організації. Змінний характер можуть мати як виробничі, так і невиробничих витрат. Прикладами виробничих змінних витрат служать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, витрати на допоміжні матеріали і покупні напівфабрикати. До невиробничих змінних витрат можна віднести витрати на упаковку готової продукції для відвантаження її споживачеві, транспортні витрати, які не відшкодовуються покупцем, комісійну винагороду посередникові за продаж товару, що прямо залежить від обсягу продажу.

Постійні витрати залишаються практично незмінними протягом звітного періоду, не залежать від ділової активності підприємства. Навіть при зміні обсягів виробництва (продажів) вони не змінюються. Прикладами постійних виробничих витрат є витрати на рекламу, орендна плата, амортизація основних засобів і нематеріальних активів.

У реальному житті надзвичайно рідко можна зустріти витрати, за своєю суттю є виключно постійними або змінними. Економічні явища і пов'язані з ними витрати з точки зору змісту значно складніше, і тому в більшості випадків витрати є умовно-змінними (або умовно-постійними). ​​У цьому випадку зміна ділової активності організації також супроводжується зміною витрат, але на відміну від змінних витрат залежність не є прямою. Умовно-змінні (умовно-постійні) витрати містять як змінні, так і постійні компоненти. В якості прикладу можна за вести оплату користування телефоном, що складається з фіксованої абонентної плати (постійна частина) та оплати міжміських переговорів (змінна складова).

Релевантні витрати - це витрати, що відрізняють одну альтернативу від іншої, що враховуються при прийнятті управлінських рішень. Відповідно, нерелевантні витрати не мають відношення до приймається рішення.

Безповоротні витрати - це вироблені раніше витрати, які не можуть бути змінені ніякими управлінськими рішеннями.

В управлінському обліку для прийняття рішення іноді необхідно нарахувати або приписати витрати, які можуть реально і не відбутися в майбутньому. Такі витрати називаються зобов'язання. По суті це упущена вигода підприємства. Це можливість, яка втрачена або якої жертвують заради вибору альтернативного управлінського рішення.

Категорія «диктував витрати» присутній лише в управлінському обліку. Бухгалтер фінансового обліку не може дозволити собі «уявити» будь-які витрати, так як він суворо дотримується принципу їх документальної обгрунтованості.

Приростні витрати є додатковими і виникають в результаті виготовлення чи продажу додаткової партії продукції. Приростні витрати в розрахунку не на весь випуск, а на одиницю продукції, називаються граничними (маржинальних).

Плановані - це витрати, розраховані на певний обсяг виробництва. Відповідно до норм, нормативами, лімітами і кошторисами вони включаються в планову собівартість продукції. Неплановані - витрати, що не включаються в план і відображаються тільки у фактичній собівартості продукції.

Нарешті, для здійснення функцій контролю та регулювання в управлінському обліку розрізняють витрати:

- Регульовані і нерегульовані;

- Ефективні і неефективні;

- Контрольовані і неконтрольовані.

Регульовані - витрати, зареєстровані за центрами відповідальності, розмір яких залежить від ступеня їх регулювання з боку менеджера. Загалом на підприємстві всі витрати регульовані, але не всі витрати можуть регулюватися на нижчих рівнях управління. Наприклад, адміністрація підприємства має право регулювати придбання виробничих запасів, наймати людей на роботу, організовувати окремі виробничі ділянки, цехи і т.д. У той же час на такі витрати не впливає керівник нижчої ланки управління. Витрати, на які не впливає менеджер даного центру відповідальності, називають нерегульованими з боку цього менеджера. Так, майстер заготівельного ділянки не може впливати на витрати з оплати праці конструкторського відділу і т.п.

Ефективні - Витрати, в результаті яких отримують доходи від реалізації тих видів продукції, на випуск яких були зроблені ці витрати. Неефективні - витрати непродуктивного характеру, в результаті яких не будуть отримані доходи, так як не буде вироблений продукт. Неефективні витрати - це втрати на виробництві. До них відносять втрати від браку, простоїв, нестачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей на загальнозаводських складах і цехових комор, псування матеріалів та ін

Для забезпечення дієвості системи контролю за витратами їх групують на контрольовані і неконтрольовані. До контрольованим відносять витрати, які піддаються контролю з боку осіб, що працюють на підприємстві. Неконтрольовані витрати - це витрати, які не залежать від діяльності суб'єктів управління. Наприклад, переоцінка основних фондів, яка спричинила за собою збільшення сум амортизаційних відрахувань, зміни цін на паливно-енергетичні ресурси та інші подібні витрати.

1.3 Доходи і витрати організації та їх класифікація

Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Доходи організації» ПБУ 9 / 99 [6] доходами організації визнається збільшення економічних вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цієї організації, за винятком внесків учасників (власників майна).

Доходами від звичайних видів діяльності є виручка від продажу продукції і товарів, надходження, пов'язані з виконанням робіт і наданням послуг.

До доходів за звичайними видами діяльності можна віднести доходи, безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю підприємства. Доходи за звичайними видами діяльності можуть включати:

- Виручку від продажу продукції, товарів, виконання робіт і послуг;

- Виручку від надання за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів за договором оренди, якщо цей вид діяльності вважається основним (орендна плата);

- Надходження від надання за плату в тимчасове користування прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, якщо цей вид діяльності вважається основним (ліцензійні платежі (включаючи роялті) за користування об'єктами інтелектуальної власності);

- Надходження від участі в статутних капіталах інших організацій, якщо це є статутною діяльністю.

В організаціях, предметом діяльності яких є надання за плату в тимчасове користування своїх активів за договором оренди, надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, участь у статутних капіталах інших організацій, виручкою вважаються надходження, отримання яких пов'язано із зазначеними видами діяльності. Доходи, одержувані організацією від зазначених видів діяльності, коли це не є предметом діяльності організації, ставляться до інших доходів.

Іншими доходами є:

- Надходження, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації;

- Надходження, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності;

- Надходження, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій (включаючи відсотки та інші доходи за цінними паперами);

- Прибуток, отримана організацією в результаті спільної діяльності (за договором простого товариства);

- Надходження від продажу основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), продукції, товарів;

- Відсотки, отримані за надання в користування коштів організації, а також відсотки за використання банком грошових коштів, що знаходяться на рахунку організації в цьому банку;

- Штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів;

- Активи, отримані безоплатно, у тому числі за договором дарування;

- Надходження до відшкодування заподіяних організації збитків;

- Прибуток минулих років, виявлена ​​у звітному році;

- Суми кредиторської і депонентської заборгованості, по яких минув термін позовної давності;

- Курсові різниці;

- Інші доходи.

Укрупнено, всі виникаючі доходи розрізняють як:

- Пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів (робіт, послуг);

- Інші, тобто не пов'язані з основною діяльністю;

- Не враховуються з метою оподаткування.

Величина доходів визначається на підставі первинних документів по реалізації товарів (робіт, послуг), і з них виключаються суми непрямих податків (ПДВ, акцизів), пред'явлені платником податку покупцю товарів і виділені в рахунках-фактурах.

Інші доходи - ті, що не пов'язані безпосередньо з основною діяльністю з виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг).

Доходи, що не враховуються при визначенні бази оподаткування, збільшують активи організації без відповідного збільшення податкової бази. До них відносяться:

- Майно та майнові права, отримані у формі завдатку, застави як забезпечення зобов'язань;

- Майно, отримане як внесків до статутного капіталу;

- Витрати на придбання та створення основних засобів;

- Повернення позик, застав;

- Безоплатна передача майна у вигляді безоплатної допомоги;

- Кошти, що надійшли комісіонеру на користь комітента або іншого довірителя;

- Майно, отримане організаціями в рамках цільового фінансування;

- Кошти, отримані за договорами позики та кредиту;

- Деякі інші надходження.

За ознакою приналежності до звітних періодів доходи поділяються на:

- Доходи даного звітного періоду;

- Відкладені доходи (доходи майбутніх звітних періодів).

До першої групи належать доходи, зумовлені веденням господарської діяльності в даному звітному періоді і визнані в розрахунках прибутків і збитків цього періоду.

Відкладені доходи - отримані в даному звітному періоді, але беруть участь у формуванні прибутку наступних звітних періодів. Наприклад, орендна плата, отримана вперед, виручка від продажу пасажирам місячних і квартальних проїзних квитків і т.п.

Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Витрати організації» ПБУ 10/99 видатками організації визнається зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу цієї організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників (власників суспільства).

Відповідно до ПБО 10/99 витратами організації не визнається вибуття активів:

- У зв'язку з придбанням (створенням) необоротних активів;

- Вклади в статутні капітали інших організацій, придбання акцій та інших цінних паперів не з метою перепродажу;

- За договорами комісії, агентськими та іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала тощо;

- В порядку попередньої оплати, авансів, задатку;

- В погашення кредиту, позики, отриманих організацією.

Залежно від характеру, умов здійснення та напрямків діяльності витрати організації поділяються на витрати по звичайних видах

діяльності та інші витрати.

Витратами по звичайних видах діяльності є витрати, пов'язані з виготовленням продукції і продажем продукції, придбанням і продажем товарів. Такими витратами також вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з виконанням робіт, наданням послуг.

Основним видом витрат по звичайних видах діяльності промислових та будівельних організацій вважається собівартість реалізованої (або проданої) продукції, яка відображається в обліку за дебетом рахунка 90 «Продажі» субрахунка 2 «Собівартість продажів».

Витрати по звичайних видах діяльності приймаються до бухгалтерського обліку в сумі, обчисленої в грошовому вираженні, рівній величині оплати в грошовій і іншій формі або величині кредиторської заборгованості (з урахуванням положень п. 3 ПБО 10/99 [7]).

Витрати по звичайних видах діяльності формують:

- Витрати, пов'язані з придбанням сировини, матеріалів, товарів та інших матеріально-виробничих запасів;

- Витрати, що виникають безпосередньо в процесі переробки (доопрацювання) матеріально-виробничих запасів для цілей виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг та їх продажу, а також продажу (перепродажу) товарів (витрати по утриманню та експлуатації основних засобів та інших необоротних активів, а також для підтримання їх у справному стані, комерційні витрати, управлінські витрати та ін.)

При формуванні витрат по звичайних видах діяльності повинна бути забезпечена їх угруповання по наступним елементам: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація, інші витрати.

Для цілей управління в бухгалтерському обліку організується облік витрат

за статтями витрат. Перелік статей витрат встановлюється організацією самостійно.

Іншими витратами організації є:

- Витрати, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації;

- Витрати, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій;

- Витрати, пов'язані з продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції;

- Відсотки, сплачувані організацією за надання їй в користування грошових коштів (кредитів, позик);

- Витрати з оплати послуг, що надаються кредитними організаціями;

- Відрахування в оціночні резерви, створювані відповідно до правил бухгалтерського обліку (резерви по сумнівних боргах, під знецінення вкладень у цінні папери тощо), а також резерви, що створюються у зв'язку з визнанням умовних фактів господарської діяльності та ін

Іншими витратами також є витрати, що виникають як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо).

2. ВАТ «Промтранстехмонтаж» - економічний суб'єкт дослідження

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство «Промтранстехмонтаж», згідно з чинним законодавством визнається товариством з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту і законодавства Російської Федерації.

ВАТ «Промтранстехмонтаж» засновано в 1993 р. Організація має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, фірмове найменування, печатку з найменуванням і фірмовим знаком.

Повне фірмове найменування підприємства російською мовою: відкрите акціонерне товариство «Промтранстехмонтаж». Скорочене фірмове найменування організації російською мовою: ВАТ «Промтранстехмонтаж» або ВАТ «ПТТМ».

Основною метою діяльності організації є отримання прибутку. Для отримання прибутку вона має право здійснювати будь-які види діяльності, не заборонені законодавством Російської Федерації, в тому числі:

- Виробництво будівельних металевих конструкцій;

- Виробництво будівельних металевих виробів;

- Обробка відходів і брухту чорних металів;

- Монтаж металевих будівельних конструкцій;

- Виконання електромонтажних робіт;

- Виробництво санітарно-технічних робіт;

- Транспортна обробка вантажів;

- Зберігання та складування нафти і продуктів її переробки;

- Зберігання та складування інших рідких чи газоподібних вантажів;

- Архітектурна діяльність;

- Заготівля, переробка та реалізація брухту чорних металів;

-. Вантажно-розвантажувальна діяльність на залізничному транспорті;

-. Експлуатація вибухонебезпечних виробничих об'єктів (небезпечних виробничих об'єктів, на яких утворюються, використовуються, переробляються, утворюються, охоронятися, транспортуються, знищуються речовини, здатні утворювати вибухонебезпечні суміші з киснем повітря або одне з одним (горючі гази легкозаймисті та горючі рідини, пилеобразующих речовини) , твердофазні і жидкофазная речовини, здатні до спонтанного розкладанню з вибухом);

- Експлуатація пожежонебезпечних виробничих об'єктів;

- Виробництво товарів народного споживання;

- Проектна, науково-дослідна діяльність;

- Проведення технічних, техніко-економічних та інших експертиз і консультацій;

- Надання послуг складського господарства;

-. Надання транспортно-експедиційних послуг широкого профілю, включаючи організацію вантажопасажирських перевезень різними видами засобів доставки в установленому законом порядку;

-. Реалізація товарів народного споживання промислового і продовольчого асортименту, продукції виробничо-технічного призначення;

-. Здійснення комерційно-посередницької, торговельної, торговельно-закупівельної діяльності в установленому законом порядку;

-. Здійснює роботи з виконання мобілізаційних завдань, зберігання матеріальних цінностей державного і мобілізаційного резерву, пов'язані з використанням відомостей, що становлять державну таємницю;

Товариство має право здійснювати будь-які інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством Російської Федерації.

Основні техніко-економічні показники виробничо господарської діяльності ВАТ «Промтранстехмонтаж» за 2007-2008 рр.. представлені в табл. 2.1.

Аналізуючи отримані дані, можна виявити як позитивні, так і негативні тенденції. Показник фондовіддачі говорить про те, що з одного рубля основних фондів виробляється продукції на 14,027 р., А фондомісткість, що обсяг виробничих фондів, необхідних для виробництва одного рубля продукції дорівнює 0,071 р., До того ж, в 2008 р. спостерігається підвищення фондовіддачі і зниження фондомісткості в порівнянні з 2008 р. За цими показниками можна судити, що основні фонди використовуються ефективно.

Таблиця 2.1 Основні показники діяльності ВАТ «Промтранстехмонтаж»

Значний показник виручки від продажів і незначний показник прибутку від продажів, дозволяє зробити висновок про те, що витрати, що формують собівартість, складають значну частину і не дозволяють виручки підніматися на більш високий рівень. Це негативна тенденція в діяльності будь-якої організації, на якій слід сконцентрувати свою увагу.

2.2 Аналіз фінансових показників діяльності підприємства

Мета аналізу фінансового стану полягає у встановленні ступеня. Основними користувачами результатів аналізу фінансового стану організації є її кредитори.

Аналіз фінансового стану організації полягає в аналізі ліквідності балансу, розрахунку показників короткостроковій і довгостроковій платоспроможності організації, аналізі забезпеченості фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства і доцільності та ефективності їх використання, а також в аналізі фінансової стійкості.

Важливою аналітичної процедурою є вертикальний аналіз, наприклад, подання даних балансу та інших фінансових документів у вигляді відносних показників, що дозволяє бачити внесок кожної статті балансу в загальний підсумок. Використання відносних показників нівелює інфляційні спотворення звітних даних і дозволяє зіставити аналізовані величини в динаміці. Застосування питомих величин при вертикальному аналізі дає можливість судити про зміни в структурі аналізованого майна.

Основними джерелами інформації про господарську діяльність ВАТ «Промтранмтехмонтаж» послужила річна звітність (додаток 1). Також використовувалася статистична звітність, аналітична інформація та інші дані. Дані вертикального аналізу бухгалтерського балансу досліджуваного підприємства представлені в табл. 2.2.

Аналізуючи дані активу балансу підприємства, можна відзначити, що в абсолютному вираженні вартість майна зросла на 23034 тис. р.., І це зростання було викликано на 4152 тис. р.. за рахунок зростання необоротних активів і на 18882 тис. р.. за рахунок зростання необоротних активів.

Розрахувавши відносні структурні показники, можна відзначити, що на початок звітного періоду активна частина балансу складалася на 19,2% з необоротних активів і на 80,8% з оборотних активів. А до кінця періоду частка необоротних активів ще незначно зменшилася. У структурі оборотних активів сумарно понад 95% займають короткострокова дебіторська заборгованість і запаси. Це говорить про те, що в оборотні активи було вкладено значно більше коштів, ніж у внеобротние.

Таблиця 2.2 Аналіз балансу ВАТ «Промтранстехмонтаж», тис. р..

У структурі пасивної частини балансу можна відзначити зменшення нерозподіленого прибутку на 2811 тис. р.. або на 2,4%. Серед джерел утворення активів головну роль відіграють короткострокові зобов'язання, їх частка на початок року становила 94% або 124613 тис. р.., А до кінця року збільшилася ще на 4,04% або на 22624 тис. р.. Можна судити про те, що джерелом приросту оборотних активів стали короткострокові запозичення.

Важливим джерелом, який характеризує фінансовий стан підприємства, його стійкість, є забезпеченість матеріальних оборотних активів плановими джерелами фінансування, до яких відносять не тільки власний оборотний капітал, але і короткострокові кредити банку під товарно-матеріальні цінності, не прострочена заборгованість постачальникам, терміни погашення якої не настали, аванси, отримані від покупців. Проведемо аналіз фінансової стійкості підприємства на основі відносних показників (табл. 2.3)

Таблиця 2.3. Аналіз показників фінансової стійкості

Інтегральним показником, що характеризує фінансову стійкість організації, є коефіцієнт автономії. З економічної точки зору це означає, що у разі якщо кредитори зажадають свої кошти одночасно, підприємство, реалізувавши активи, зможе розплатитися за зобов'язаннями і зберегти за собою права володіння підприємством. Для фінансово сталого підприємства коефіцієнт автономії має бути більше 0,5. У аналізованого підприємства дуже низький коефіцієнт автономії, що означає високу ступінь залежності підприємства від зовнішніх запозичень.

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина капіталу знерухомлена у виробничих запасах і довгострокової дебіторської заборгованості. Причому зменшення показника в динаміці - сприятливий факт. Прийнято вважати, що він повинен бути більше або дорівнює 0,5.

Можливо охарактеризувати фінансовий стан підприємства і за допомогою комплексних методик аналізу, які передбачають використання моделей, сформованих на основі кількох приватних показників. Одна з методик містить розрахунок коефіцієнтів поточної ліквідності, забезпеченості власними засобами і відновлення платоспроможності.

Коефіцієнт поточної ліквідності дозволяє встановити, у якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Це головний показник платоспроможності. Нормальним значенням для даного показника вважаються співвідношення від 1,5 до 3,5. Тобто, якщо виходити з даних аналізованого підприємства, то воно не в змозі оплатити короткострокові зобов'язання, мобілізувавши всі оборотні кошти.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність у організації власних оборотних коштів, необхідних для її поточної діяльності. Для цього розрахуємо коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт забезпеченості власними коштами. Якщо хоча б один з коефіцієнтів не задовольняє нормативним значенням (перший менше 1,5, другий менше 0,1), структура балансу визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним. У цьому випадку розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності.

Організація має можливість відновити платоспроможність, якщо значення коефіцієнта відновлення платоспроможності більше одиниці. На аналізованому підприємстві цей коефіцієнт дуже низький. Однак, викладена методика має один істотний недолік, що полягає в тому, що найчастіше успішні, фінансово стійкі організації, проаналізовані за цією методикою, кваліфікуються як такі, що незадовільну структуру балансу і неплатоспроможні. Це пов'язано з тим, що в методиці задано дуже жорсткий коефіцієнт поточної ліквідності (дорівнює або більше 2), нормативне значення якого недоступно більшості російських організацій.

Також для повної характеристики фінансового положення організації необхідно визначити тип її фінансової стійкості на основі розрахунку абсолютних показників. Результати розрахунків представлені в табл. 2.4.

Таблиця 2 .3. Розрахунок показників для визначення типу фінансової стійкості

З даних табл. 2.4 можна зробити висновок, що підприємство знаходиться в кризовому фінансовому стані. Джерел фінансування оборотних коштів недостатньо для забезпечення нормальної роботи підприємства.

У зв'язку з цим необхідно дати оцінку здатності організації вчасно і повністю розрахуватися за всіма своїми зобов'язаннями за рахунок наявності готових засобів платежу (залишку грошових коштів) і інших ліквідних активів. Іншими словами виникає задача аналізу ліквідності балансу.

У залежності від ступеня ліквідності, тобто від швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства можна розділити на наступні групи:

а) А1 - найбільш ліквідні активи

б) А2 - швидко реалізовані активи

в) А3 - повільно реалізовані активи

г) А4 - важко реалізовані активи

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

а) П1 - найбільш термінові зобов'язання

б) П2 - короткострокові пасиви

в) П3 - довгострокові пасиви

г) П4 - постійні, чи стійкі, пасиви

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення: А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.

Результати розрахунків показників ліквідності для ВАТ «Промтранстехмонтаж» представлені в табл. 1.5.

Таблиця 2.5. Аналіз ліквідності балансу ВАТ «Промтранстехмонтаж»

Результати розрахунків за даними балансу ВАТ «Промтранстехмонтаж» показують, що в організації зіставлення підсумків груп по активу і пасиву має наступний вигляд: А1 ≤ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≥ П4.

Виходячи з цього, можна охарактеризувати ліквідність балансу як недостатню. Зіставлення перших двох нерівностей свідчить про те, що в найближчий до розглянутого моменту проміжок часу організації не вдасться поправити свою платоспроможність. Це значною мірою пояснюється величиною кредиторської заборгованості. Виходячи з даних аналітичного балансу, можна зробити висновок, що причиною зниження ліквідності стало те, що кредиторська заборгованість і заборгованість перед засновниками з виплати дивідендів, складові показник П2, більш ніж у десять разів перевищують наявні у підприємства найбільш ліквідні активи.

Аналіз фінансових результатів дозволяє встановити вплив окремих компонентів на формування прибутку (збитку) від продажу. У табл. 2.6 представлений аналіз впливу на прибуток від продажів ВАТ «Промтранстехмонтаж» найбільш значущих чинників - виручки від продажів, асортименту продукції, собівартості продукції і вплив зміни цін.

Таблиця 2.6. Факторний аналіз прибутку від продажів

Можна зробити висновок, що в цілому у ВАТ «Промтранстехмонтаж» спостерігається позитивна тенденція в області формування фінансових результатів діяльності. Важливо відзначити, що прибуток від продажів зросла з 8833 тис. р.. до 14100 тис. р.., причому це збільшення більшою мірою було обумовлене впливом якісного фактора - зниженням собівартості продажів, і в меншій мірі - впливом кількісного фактора - обсягу продажів. За рахунок зниження цін на продукцію підприємства прибуток зменшився на 8821 тис. р., за рахунок впливу структурних зрушень в асортименті продукції вона знизилася на 1545 тис. р..

2.3 Організація бухгалтерського обліку та аналіз облікової політики

Бухгалтерський облік у ВАТ «Промтранстехмонтаж» ведеться відповідно до типового Плану рахунків бухгалтерського обліку [9], типовими формами бухгалтерської звітності і вказівками щодо їх застосування та заповнення, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують облік операцій. При здійсненні діяльності використовуються форми документів, певні альбомами уніфікованих форм первинної облікової документації, розроблені республіканськими органами управління. Документи, форми яких не передбачені в цих альбомах, містять обов'язкові реквізити згідно чинного законодавства.

Особливості бухгалтерського обліку у ВАТ «Промтранстехмонтаж» узагальнені в Наказі про облікову політику, який щорічно затверджується генеральним директором товариства. Облікова політика визначає організацію документообігу, порядок обробки інформації (застосування регістрів бухгалтерського обліку), порядок проведення інвентаризації та ін

Ведення бухгалтерського обліку ВАТ «Промтранстехмонтаж» здійснює відділ. Штатний розклад бухгалтерії передбачає роботу п'яти чоловік, у тому числі:

- Головний бухгалтер;

- Старший бухгалтер;

- Два бухгалтера;

- Бухгалтер-касир.

На кожного працівника бухгалтерії розроблені посадові інструкції, що чітко розмежовують права та обов'язки співробітників, у той же час забезпечують взаємозамінність. Використання посадових інструкцій підвищує персональну відповідальність, сприяє підготовці якісної та своєчасної облікової інформації для цілей управління. Обов'язки розподілені наступним чином:

Головний бухгалтер несе відповідальність за формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне надання повної і достовірної бухгалтерської звітності. Він повинен забезпечити відповідність здійснюваних господарських операцій законодавству Російської Федерації, контроль за рухом майна і виконанням зобов'язань.

Старший бухгалтер підприємства у відсутності головного бухгалтера є його заступником. Він здійснює ведення податкового обліку, з метою формування повної та достовірної інформації про порядок обліку для цілей оподаткування податком на прибуток господарських операцій здійснених платником податку протягом звітного (податкового) періоду, а також для забезпечення внутрішніх і зовнішніх користувачів інформацією, необхідної для контролю за правильністю обчислення , повнотою і своєчасністю обчислення та сплати податку до бюджету., а також веде ділянку з обліку реалізації і відповідає за облік основних засобів в організації.

Перший бухгалтер відповідає за облік придбання матеріальних цінностей і товарів, їх надходження і витрачання, веде облік розрахунків з різними дебіторами і кредиторами.

На другого бухгалтера покладаються обов'язки облік витрат праці робітників, обчислення заробітної плати працівникам, контроль за використанням фонду оплати праці, облік всіх розрахунків з працівниками підприємства, бюджетом, Фондом соціального страхування та іншими відомствами, пов'язаними з оплатою праці

Бухгалтер-касир повинен здійснювати контроль за наявністю грошових коштів і грошових документів у касі, їх збереженням і використанням; вести облік цих коштів та операцій з їх руху; вести облік з підзвітними особами, а також облік основних засобів організації.

Бухгалтерія повинна надавати квартальну і річну бухгалтерську звітність до податкової інспекції, внутрішнім і зовнішнім користувачам. Виділені філії мають самостійний баланс, здійснюють бухгалтерський облік у своїх підрозділах самостійно під керівництвом головного бухгалтера філії.

На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма обліку.

Облікова політика організації сформована головним бухгалтером відповідно до чинного законодавства і затверджується керівником організації спеціальним наказом. При цьому затверджуються:

- Способу організації бухгалтерського обліку;

- Робочий план рахунків бухгалтерського обліку. Робочий план рахунків розробляється організацією самостійно на основі єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку і включає перелік рахунків, необхідних і достатніх для відображення її фінансово-господарської діяльності;

- Форми первинних документів для відображення різних операцій, за якими не передбачені типові уніфіковані форми;

- Правила документообігу і технології обробки облікової інформації;

- Форми внутрішньої бухгалтерської звітності відповідно до інформаційних потреб менеджерів різних рівнів;

- Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань організації;

- Методи контролю за господарськими операціями;

- Порядок використання чистого прибутку

- Інші рішення, необхідних для організації бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону № 129-ФЗ [3] зміна облікової політики може здійснюватися у випадках:

а) зміни законодавства РФ або нормативних актів з бухгалтерського обліку;

б) розробки організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку, які передбачають більш достовірне представлення фактів її господарської діяльності в обліку та звітності або меншу трудомісткість облікового процесу (без зниження ступеня достовірності інформації);

в) істотної зміни умов діяльності. Це може бути пов'язано з реорганізацією, зміною власників, зміною видів діяльності організації та ін

Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована, воно вводиться наказом чи розпорядженням керівника організації. Така зміна має бути приурочено до початку наступного фінансового року. Наслідки зміни облікової політики, істотно вплинули на фінансовий стан компанії, оцінюються у вартісному вираженні, і на них коригуються дані бухгалтерської звітності відповідного періоду. При цьому ніякі облікові записи не проводяться. Всі зміни в обліковій політиці обов'язково розкриваються в пояснювальній записці до бухгалтерської звітності організації.

При аналізі облікової політики ВАТ «Промтранстехмонтаж» було встановлено, що облікова політика в цілому відповідає вимогам існуючого законодавства, однак є неповною і не містить інформації з наступних питань:

- Про способи оцінки основних засобів, придбаних в обмін на інше майно, відмінне від коштів

- Про об'єкти основних засобів, наданих і отриманих за договором оренди.

- Про способи оцінки нематеріальних активів, придбаних не за грошові кошти;

- Наслідки змін в обліковій політиці методів оцінки матеріально-виробничих запасів;

Тим часом вибрана організацією облікова політика надає істотний вплив на величину показників собівартості продукції, прибутку, податків на прибуток, додану вартість і майно, показників фінансового стану організації. Отже, облікова політика організації є важливим засобом формування величини основних показників діяльності організації, податкового планування, цінової політики і потрібно з більшою уважністю підійти до її формування.

3. Методичне та організаційне забезпечення обліку витрат і доходів на підприємстві

3.1 Аналітичний і синтетичний облік витрат на виробництво

Складність процесу виробництва, його значущість в господарській діяльності організації і різноманітність витрат обумовлюють наявність в робочому плані рахунків ВАТ «Промтранстехмонтаж» цілої групи рахунків, призначених для обліку витрат і калькулювання собівартості готової продукції.

Всі витрати основного виробництва групуються за видами продукції, що виготовляється на калькуляційних балансовому активному рахунку 20 «Основне виробництво». Собівартість продукції і послуг допоміжних виробництв визначається на рахунку 23 «Допоміжні виробництва». Для обліку витрат, вироблених в поточному місяці, але не підлягають включенню до собівартості продукції поточного періоду, використовується рахунок 97 «Витрати майбутніх періодів». До складу цих витрат входять: витрати з освоєння нового виду продукції, ліцензійні платежі, сплачені одноразово вперед, і ін

Облік витрат на виправлення браку та коштів, витрачених на невиправний брак, проводиться на активному калькуляційних рахунках 28 «Брак у виробництві».

Облік комерційних витрат ведеться на рахунку 44 «Витрати на продаж». Протягом звітного періоду по дебету цього рахунок збираються суми відповідних витрат у кореспонденції з рахунками обліку матеріальних цінностей і розрахунків. У кінці звітного періоду ці суми списуються в дебет рахунку 90 «Продажі» субрахунок «Собівартість продажів».

Особливо враховуються витрати з управління та обслуговування виробництв. Вони включаються в собівартість продукції окремими калькуляційними статтями. Для обліку таких витрат призначені збірно-розподільчі рахунки 25 «Загальновиробничі витрати» та 26 «Загальногосподарські витрати».

Кожна організація самостійно розробляє перелік калькуляційних статей витрат для рахунків обліку витрат, виходячи зі специфіки своєї діяльності (додаток 3).

Протягом звітного періоду за дебетом рахунків обліку витрат з кредиту рахунків обліку ресурсів збираються витрати звітного періоду. Прямі витрати, тобто безпосередньо пов'язані з виробництвом даного конкретного виду продукції, наданням послуги або виконанням роботи відносяться в дебет рахунків 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства». У бухгалтерському обліку ці операції відображаються наступними записами:

Дебет 20 «Основне виробництво»

Кредит 02 «Амортизація основних засобів» - нарахована амортизація основних засобів в основному виробництв;

Дебет 20 «Основне виробництво»

Кредит 10 «Матеріали» - відпущені матеріали в основне виробництво;

Дебет 20 «Основне виробництво»

Кредит 97 «Витрати майбутніх періодів» - списана частка витрат майбутніх періодів, що відносяться до основного виробництва;

Дебет 20 «Основне виробництво»

Кредит 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - нарахована заробітна плата працівникам основного виробництва;

Дебет 23 «Допоміжні виробництва»

Кредит 43 «Готова продукція» - готова продукція відпущена на потреби допоміжних виробництв;

Дебет 23 «Допоміжні виробництва»

Кредит 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - нарахована заробітна плата працівникам допоміжного виробництва.

Непрямі витрати, не пов'язані безпосередньо з конкретним продуктом (роботою, послугою), а обумовлені процесами організації, обслуговування виробництва та управління ним, протягом періоду відносяться в дебет збірно-розподільчих рахунків. Це загальногосподарські та загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати - це витрати на утримання, організацію та управління виробництвами (основне, допоміжне, обслуговуюче). До них відносяться: витрати по утриманню та експлуатації машин та обладнання; амортизаційні відрахування і витрати на ремонт майна, використовуваного у виробництві; витрати на опалення, освітлення й утримання приміщень; орендна плата та інші аналогічні за призначенням витрати.

Загальновиробничі витрати відображаються за дебетом рахунка 25 «Загальновиробничі витрати» з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з працівниками з оплати праці та ін У кінці звітного періоду витрати, враховані на рахунку 25, списуються в дебет рахунків 20 «Основне виробництво», 23 « Допоміжні виробництва », 29« Обслуговуючі виробництва та господарства ». Порядок розподілу кожна організація встановлює самостійно. У ВАТ «Промтранстехмонтаж» загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно величині заробітної плати працівників основного виробництва.

Операції по калькуляції та розподілу загальновиробничих витрат відображаються наступними бухгалтерськими проводками:

Дебет 25 «Загальновиробничі витрати»

Кредит 10 «Матеріали» - відпущені матеріали матеріали на загальновиробничі потреби;

Дебет 25 «Загальновиробничі витрати»

Кредит 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим обслуговуванням виробництва;

Дебет 25 «Загальновиробничі витрати»

Кредит 69 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - оплачені послуги сторонніх організацій загальновиробничого характеру (електроенергія, орендна плата);

Дебет 20 «Основне виробництво»

Кредит 25 «Загальновиробничі витрати» - списані загальновиробничі витрати, пов'язані з діяльністю основного виробництва;

Дебет 23 «Допоміжні виробництва»

Кредит 25 «Загальновиробничі витрати» - списані загальновиробничі витрати, пов'язані з діяльністю допоміжного виробництва;

Дебет 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства»

Кредит 25 «Загальновиробничі витрати» - списані загальновиробничі витрати, пов'язані з діяльністю обслуговуючого виробництва;

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведуть по кожному цеху у відомостях обліку витрат цехів (форма № 12), які заповнюються на основі первинних документів і розроблювальних таблиць розподілу матеріалів, зарплати, послуг допоміжних виробництв та ін

Загальногосподарські витрати - витрати, не пов'язані з виробничим процесом. До них відносяться: адміністративно-управлінські витрати; зміст загальногосподарського персоналу; амортизаційні відрахування і витрати на ремонт основних засобів управлінського і загальногосподарського призначення; орендна плата за приміщення загальногосподарського призначення; витрати з оплати інформаційних, аудиторських, консультаційних і т.п. послуг; інші аналогічні за призначенням управлінські витрати.

Загальногосподарські витрати відображаються за дебетом рахунка 26 «Загальногосподарські витрати» з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з працівниками з оплати праці, розрахунків з іншими організаціями (особами) та ін Так як у ВАТ «Промтранстехмонтаж» готова продукція обліковується за повної виробничої собівартості, операції з калькуляції та списання загальногосподарських витрат відображаються аналогічно загальновиробничих витрат.

Аналітичний облік загальногосподарських витрат ведеться у відомостях обліку загальногосподарських витрат, витрат майбутніх періодів і невиробничих витрат (форма № 15), які складають на підставі первинних документів і розроблювальних таблиць.

Після розподілу витрат для визначення собівартості готової продукції необхідно оцінити залишки незавершеного виробництва. Незавершеним виробництвом називають залишок предметів праці, не закінчених обробкою в процесі виробництва, не повністю оброблені продукти, вузли і деталі, незакінчені послуги та роботи, які не можна віднести до готовим. За наявності незавершеного виробництва з кредиту рахунків обліку витрат у дебет рахунків 43 «Готова продукція» або 40 «Випуск продукції» повинні списуватися не всі накопичені за період витрати, а тільки та частина, яка відноситься до завершеної виробництвом продукції.

У ВАТ «Промтранстехмонтаж» оцінка залишків незавершеного виробництва проводиться за фактичною собівартістю на підставі інвентаризації на кінець звітного періоду.

Таким чином, собівартість готової продукції визначається як різниця накопичених за період витрат з урахуванням їх залишку на початок періоду та обсягу незавершеного виробництва.

3.2 Аналітичний і синтетичний облік доходів і витрат

Доходи і витрати від звичайних видів діяльності враховуються на рахунку 90 «Продажі», інші - на рахунку 91 «Інші доходи і витрати».

Звичайними видами діяльності для виробничого підприємства є продаж товарів, продукції, виконання робіт і надання послуг, а доходи від цих операцій (виручка) вважаються доходами від звичайних видів діяльності.

Для узагальнення інформації про доходи та витрати, пов'язані зі звичайними видами діяльності призначений рахунок 90 «Продажі». На цьому рахунку формується фінансовий результат від економічної діяльності, що становить основну мету створення організації. При цьому організація самостійно визнає надходження доходами від звичайних видів діяльності або іншими надходженнями виходячи з вимог ПБУ 9 / 99 [6], характеру своєї діяльності (поточної, інвестиційної, фінансової), виду доходів і умов їх одержання.

Відповідно до ПБО 9 / 99 [6], виручка визнається в бухгалтерському обліку при виконанні наступних умов:

а) організація має право на отримання цієї виручки, що випливає з конкретного договору або підтверджений іншим чином;

б) сума виручки може бути визначена;

в) є впевненість в тому, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації (вона отримала в оплату актив, або відсутня невизначеність щодо отримання активу);

г) право власності (володіння, користування, розпорядження) на продукцію перейшло від організації до покупця або роботи прийнята замовником (послуга надана);

д) витрати, які вироблені або будуть проведені у зв'язку з цією операцією, можуть бути визначені.

Якщо у відношенні грошових коштів та інших активів, отриманих організацією в оплату, не виконано хоча б одне з перерахованих вище умов, то в бухгалтерському обліку організації визнається не виручка, а кредиторська заборгованість.

На момент визнання доходу в бухгалтерському обліку оформляють запис:

Дебет 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

Кредит 90 «Продажі» субрахунок 1 «Виручка»

Списується собівартість проданої продукції:

Дебет 90 «Продажі»

Кредит 43 «Готова продукція»

Одночасно в обліку відображають суму податків і зборів, зобов'язання, щодо сплати яких виникають у підприємства в момент визнання виручки від продажів:

Дебет 90 «Продажі»

Кредит 68 «Розрахунки по податках і зборах»

У ВАТ «Промтранстехмонтаж» робочим планом рахунків до рахунку 90 «Продажі» передбачені субрахунки:

90.1.1 «Виручка від продажу готової продукції»;

90.2.1 "Собівартість від продажу готової продукції»;

90.3.1 «ПДВ готової продукції»;

90.9.1 «Прибуток від продажу готової продукції»;

Записи за субрахунками виробляються накопичувально протягом звітного року. Щомісяця зіставленням сукупного дебетового обороту за субрахунками 90.2 "Собівартість продажів» і 90.3 «Податок на додану вартість» і кредитового обороту по субрахунку 90.1 "Дохід" визначається фінансовий результат (прибуток або збиток) за звітний місяць. Цей фінансовий результат щомісяця (заключними оборотами) списується з субрахунку 90.9 на рахунок 99 «Прибутки та збитки». Таким чином, синтетичний рахунок 90 «Продажі» сальдо на кінець місяця не має.

Рахунок 91 «Інші доходи і витрати» призначений для узагальнення інформації про інші доходи та витрати звітного періоду, а також для визначення фінансового результату по них. За кредитом рахунка 91 відображаються інші доходи, а за дебетом - інші витрати. Ці операції відображаються наступними проводками:

Дебет 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»

Кредит 91 «Інші доходи і витрати» субрахунок 1 «Інші доходи» - відбитий виторг від продажу основного засобу;

Дебет 10 «Матеріали»

Кредит 91 «Інші доходи і витрати» субрахунок 1 «Інші доходи» - відбитий виторг від продажу матеріальних цінностей, що залишилися в результаті ліквідації об'єкта основних засобів;

Дебет 91 «Інші доходи і витрати»

Кредит 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - оплачені послуги підрядній організації з демонтажу об'єкта основних засобів.

На заводі «Краснодартранстехпром» до рахунку 91 «Інші доходи і витрати» відкриваються наступні субрахунки:

91.1 «Інші доходи»;

91.2 «Інші витрати на збільшення оподатковуваного прибутку»;

91.2.2 «Інші витрати на зменшення оподатковуваного прибутку»;

91.9 «Сальдо інших доходів і витрат»

Записи на субрахунках виробляються накопичувально протягом звітного року. Щомісяця зіставленням дебетового обороту по субрахунку 91.2 і 91.2.2 і кредитового обороту по субрахунку 91.1 визначається сальдо інших доходів і витрат за звітний місяць. Це сальдо щомісяця (заключними оборотами) списується на рахунок 99 «Прибутки та збитки»:

Дебет 91.9 «Сальдо інших доходів і витрат»

Кредит 99 «Прибутки та збитки» - прибуток;

Дебет 99 «Прибутки та збитки»

Кредит 91.9 «Сальдо інших доходів і витрат» - збиток.

Таким чином, синтетичний рахунок 91 сальдо на кінець місяця не має.

3.3 Пропозиції щодо вдосконалення обліку витрат і доходів у ВАТ «Промтранстехмонтаж»

У цілому ведення обліку витрат і доходів організації відповідає нормам російського законодавства. Однак для вдосконалення управлінського обліку у ВАТ «Промтранстехмонтаж» рекомендується запровадити наступні заходи:

а) списувати загальногосподарські витрати безпосередньо в дебет рахунку 90 «Продажі». В організації калькулюється повна виробнича собівартість і загальногосподарські витрати в кінці звітного періоду розподіляються пропорційно вибраній базі і списуються в дебет рахунків 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства». Калькулювання неповної собівартості має наступні переваги:

- Спрощення порядку списання загальногосподарських витрат і калькулювання собівартості окремих видів продукції і як наслідок зниження трудомісткості обліку;

- Це дозволить, занизити прибуток на величину загальногосподарських витрат і тим самим зменшити суму періодичного платежу з податку на прибуток, що дозволить підприємству тимчасово зберегти необхідні оборотні кошти;

- Поліпшення показників оборотності і рентабельності оборотних активів і всього майна організації у зв'язку зі зменшенням їх величини в активі балансу.

б) використання нормативного методу обліку витрат. Це дозволить встановити контроль за витратами і мінімізувати можливі втрати за рахунок неефективного використання ресурсів, аналітично виявити «вузькі» місця в діяльності організації і приймати обгрунтовані управлінські рішення, а також дасть можливість організації планувати витрати на довгострокову і короткострокову перспективи.

в) списувати транспортні витрати пропорційно вартості продукції, товарів і послуг, реалізованих в даному періоді. Це дозволить розподілити їх більш рівномірно, що важливо, враховуючи з великий обсяг, а також допоможе уникнути претензій з боку податкових органів.

г) створювати резерви по виплаті майбутніх відпусток. Багато організацій мають труднощі з виплатою великої суми готівкових коштів у короткий проміжок часу. З метою рівномірного включення витрат на оплату відпусток до складу витрат на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг, організації рекомендується формувати резерв на майбутню оплату відпусток.

Впровадження даних вдосконалень буде сприяти найбільш правильного і раціонального обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

Висновок

Витрати у діяльності підприємства відіграють дуже велику роль, адже вся діяльність підприємств пов'язана зі споживанням сировини та ресурсів. Головне призначення обліку витрат - контроль за виробничою діяльністю і керування витратами на її здійснення. Для підрахунку суми всіх витрат їх приводять до грошового показником у вигляді собівартості. Визначення собівартості - дуже складний обліковий процес, що враховує галузеву специфіку підприємства (у даній курсовій роботі - виробництво металоконструкцій).

Маючи на підприємстві розвиток управлінського обліку, стає більш точним вивчення витрат на виробництво, як головним об'єктом управлінського аналізу, і отже, підвищення правильності обробки інформації, отриманої з звітів бухгалтерії для прийняття в подальшому правильних управлінських рішень, і вплив їх на подальший розвиток підприємства.

Мета даної курсової роботи - вивчити основи обліку витрат і доходів різними методами на базі чинного законодавства; вивчити класифікацію витрат і доходів в управлінському обліку, особливості обліку витрат і доходів в організації на прикладі ВАТ «Промтранстехмонтаж» і запропонувати заходи з удосконалення бухгалтерського обліку на підприємстві.

В ході написання курсової роботи вирішені такі завдання:

- Визначено сутність призначення бухгалтерського управлінського обліку;

- Дано техніко-економічна характеристика ВАТ «Промьранстехмонтаж», проведено аналіз основних фінансових показників діяльності підприємства;

- Розглянуто організація бухгалтерського обліку та аналіз облікової політики;

- Вивчено аналітичний і синтетичний облік витрат на виробництво;

- Досліджено аналітичний і синтетичний облік доходів від звичайних видів діяльності;

За результатами проведеного дослідження зроблені наступні рекомендації щодо вдосконалення обліку витрат і доходів у ВАТ «Промтранстехмонтаж»:

- Списання загальногосподарських витрат безпосередньо в дебет рахунку 90 «Продажі;

- Створення резерву на оплату відпусток;

- Використання нормативного методу обліку витрат;

- Зміна способу списання транспортних витрат.

Усунення виявлених недоліків в обліку витрат і обчисленні собівартості продукції промислових виробництв і застосування в практиці обліку витрат запропонованих заходів щодо вдосконалення обліку дозволить правильно організувати облік витрат і калькулювання собівартості на підприємстві.

Список використаних джерел

1. Цивільний Кодекс Російської Федерації (частина перша): Федеральний закон № 51-ФЗ від 30.11.94 р. (в ред. Від 26.06.07).

2. Податковий кодекс Російської Федерації (частина друга): Федеральний закон № 117-ФЗ від 05.08.00 р. (в ред. Від 24.07.07 р.)

3. Про бухгалтерський облік: Федеральний закон № 129-ФЗ від 21.11.96 р. (в ред. Від 03.11.06 р.)

4. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації: Наказ Мінфіну РФ № 34н від 29.07.98 р. зі змінами від 18.09.06 р.

5. Положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організації» (ПБУ 1 / 08): Наказ Мінфіну Російської Федерації № 106н від 06.10.2008 р.

6. Положення з бухгалтерського обліку «Доходи організації» (ПБУ 9 / 99): Наказ Мінфіну Російської Федерації № 32н від 6.05.99 р.

7. Положення з бухгалтерського обліку «Витрати організації» (ПБУ 10/99): Наказ Мінфіну Російської Федерації № 33н, від 06.05.99 р.

8. Положення з бухгалтерського обліку «Облік розрахунків з податку на прибуток» (ПБУ 18/02): Наказ Мінфіну Російської Федерації № 114н від 19.11.2002

9. План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій і інструкції по його застосуванню: Наказ Мінфіну РФ № 94н від 31.10.00 р.

10. Агєєва О.А. Розподіл непрямих витрат / / Бухгалтерський облік. -2006. - № 20.

11. Вакуленко Т.Г. Фоміна Л.Ф. Аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності для прийняття управлінських рішень. СПб.: Видавничий торговий дім «Герда». 2001. - 288 с.

12. Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік - М.: Омега-Л, 2003. - 393 с.

13. Волков Н.Г. Доходи і витрати організації / / Бухгалтерський вісник, № 7, липень 2005.

14. Волкова О.М. Управлінський облік. - М.: ТК Велбі, Проспект, 2005. - 472 с.

15. Волошин Д.А. Проблеми організації систем управлінського обліку на підприємствах. / Економічний аналіз: теорія і практика - 2006 № 22 - с. 52-57.

16. Врублевський Н.Д. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник. - М.: Бухгалтерський облік, 2005. -400 С.;

17. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Аналіз фінансової звітності. - 6-е вид., Перераб. і доп. - М.: Справа та сервіс, 2008. - 368 с.

18. Друрі К. Введення в управлінський і виробничий облік. - М.: Аудит; Юніті, 2007.

19. Захар'їн В.Р. Податковий облік витрат на виробництво. М.: Видавництво «Справа і Сервіс». 2006. - 160 с.

20. Каверіна О.Д. Управлінський облік: системи, методи, процедури. М.: Фінанси і статистика, 2003.

21. Карпова Т.П. Управлінський облік - М.: ЮНИТИ, 2003. - 482 ​​с.

22. Керімов В.Е. Управлінський облік - М.: Маркетинг, 2003. - 295 с.

23. Козлова Е.П., Бабченко Т.Н., Галаніна Є.М. Бухгалтерський облік в організаціях. - 5-е вид., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2006.

24. Кондраков Н.П. Бухгалтерський учет.-М.: Інформаційне агентство «ІПБ-БІНФА», 2002.

25. Кутер М.І. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистики, 2007. - 592 с.

26. Майборода А.А. Облік доходів і витрат організації. М.: «Видавництво ПРІОР». 2004. - 128 с.

27. Нечитайло О.І. Облік фінансових результатів і використання прибутку: Учеб. посібник. СПб.: ІВЕСЕП. Знання. 2004. - 104 с.

28. Палій В.Ф. Коментар нового Плану рахунків бухгалтерського обліку. - М.: Проспект, 2001. 547 с.

29. Палій В.Ф. Управлінський облік (з елементами фінансового обліку). - М.: Бухгалтерський облік, 2003. - 392 с

30. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник. М: ИНФРА-М. 2002. - 336 с.

31. Управлінський облік: Навчальний посібник. / Под ред. А.Д. Шеремета. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2002.

32. Хабарова Л.П. Формування фінансових результатів у бухгалтерському та податковому обліку: практичний. посібник. М.: Бухгалтерський бюлетень. 2004. - 320 с.